У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...

     За ініціативою Ізраїлю, США, Росії та ряду інших держав 1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію, в якій постановила, що 27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту буде відзначатися щорічно.

Саме цей день був обраний днем пам’яті, тому що 27 січня 1945 р. війська Радянської Армії звільнили перший, найбільший з німецьких концтаборів Аушвіц (Освенцим), розташований за 70 кілометрів від Кракова. У гітлерівських таборах було знищено понад 6 мільйонів євреїв, мільйони представників інших національностей. Загиблі у печах Освенцима були нашими співвітчизниками, вважали Україну своєю Батьківщиною, творили її матеріальне та культурне багатство.

    За свідченнями в’язнів, що вижили, в таборах проводилися варварські експерименти над людьми. В’язнів поміщали у спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням та штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів викликалися різні захворювання: малярія, висипний тиф, інфекційна жовтяниця та ін. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб тощо.

    У цей день пам’яті висловлюють слова співчуття рідним і близьким усіх загиблих від рук нацистів у роки Другої світової війни. Сплановане і систематичне вбивство мільйонів євреїв та представників інших національностей є незрозумілим проявом людської жорстокості і визнається світовим співтовариством злочином, що не має терміну давності.

     1 листопада 2010 року 65-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено резолюцію “Про неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості”. Взяті Україною зобов’язання перед світовою громадськістю і обов’язок перед своїми громадянами роблять необхідним вдосконалення законодавчої бази, яка засуджує будь-яку форму реабілітації ідеології фашизму і націонал-соціалізму.