Соціально -психологічна служба школи

 

Поради соціального педагога

Зніми напругу і живи з радістю

Учасники сидять у колі, тренер оголошую тему заняття і пропонує виконати першу вправу «Імя-якість» (учасники передають один одному м’яч називають своє імя і одну свою якість, наступний учасник усе повторює і називає своє і так далі. (Сьогодні ми назвали різні якості одне одного, але незважаючи на те що ми є дуже різні сьогодні нас чекає спільна робота.
Вправа «колір мого настрою»
Учасники в колі, передаючи одне одному м’яч, повідомляють, з яким кольором асоціюється їхній теперішній настрій. (перевага світлих і яскравих тонів указує на позитивний емоційний стан учасників).

Життя – прекрасне, але водночас воно є чорно-білою смугою: радісні та щасливі моменти чергуються з розчаруваннями і невдачами. Кожна людина повинна вміти адекватно реагувати на труднощі та долати їх. У сучасному житті ми вживаємо слово «стрес» і пов’язуємо його з різними проблемами: складні життєві ситуації, сімейні, фінансові труднощі, психологічні негаразди, розлади здоров’я, конфліктні стосунки, неприємності на робот.
 Що ж таке стрес із наукової точки зору? Психологічний словник тлумачить стрес як стан психологічного напруження, який виникає внаслідок дії різноманітних екстремальних подразників.
Розрізняють два види стресу: «позитивний» і «негативний».
«Позитивний» стрес (наприклад, виграш в лотерею) веде до довготривалого перебуванні у стані піднятого настрою, що позитивно сприяє на наш організм: підвищує імунітет, зникають хвороби, людина відчуває прилив радості, гарно виглядає і чудово себе почуває.
В той час «негативний» стрес надовго вибиває людину з колії і помітно підриває її здоров’я. На обличчі з’являються плями і прищики, шкіра сіріє. Шия і плечі так напруженні, що людина починає горбитися; ногті стають ламкими і починають слоїтися. Постійне безсоння залишають темні кружки під очима.
Основні симптоми негативного стресу:
• розсіяність;
• підвищена збудженість;
• постійна втомлюваність;
• втрата почуття гумору;
• різке збільшення кількості викуриних сигарет;
• пристрасть до алкогольних напоїв;
• порушення сну і апетиту;
• погіршення пам’яті;
• відсутність джерела радості;
Однак з усіма цими бідами можна впоратися.
Перша самопоміч при стресі:
1. Протистресове дихання. Повільно виконуйте глибокий вдих через ніс, на піку вдиху на мить затримайте дихання, після чого зробіть через ніс видих, як можна повільніше. Це заспокоює дихання. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і довгим видихом ви частково позбавляєтеся від стресової напруги.
Вправа «Угору по веселці»
Усі встають, заплющують очі, роблять глибокий вдих і уявляють, що разом із цим подихом вони піднімаються угору по веселці, а видихаючи – з’їжджають із неї, як з гірки. Вправу повторюють трічі.
2. Хвилинна релаксація. Розслабте краєчки рота, зволожте губи, розслабте плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і стану. Повністю природно, що ви не хочете, щоб оточуючі знали про ваш стресовий стан. В цьому випадку ви можете змінити «мову тіла і обличчя» шляхом розслаблення м’язів і глибокого дихання.
3. Інвентаризація. Огляньтеся навкруги, і уважно подивіться на приміщення в якому ви знаходитися. Повільно, не поспішаючи знайдіть 7 червоних предметів. Говоріть подумки самому собі: «червоний зошит, червоні штори, червона ваза…». Зосередившись на кожному предметі, ви відволічетеся від внутрішнього стресової напруги, направивши свою увагу на раціональне сприймання обстановки, яка вас оточує.
4. Змінна обстановки. При можливості краще покинути приміщення, в якому у вас виник стрес. Перейдіть в інше, де нікого немає, або вийдіть на вулицю де можете залишитися на одинці зі своїми думками.
5. Розслаблення. Встаньте, ноги на ширину плечей, наклоніться вперед і розслабтеся. Голова, руки, плечі вільно звішуються вниз. Дихання вільне. Фіксуйте це положення 1-2 хвилини, після чого повільно – увага повільно: дуже повільно! – піднімайте голову ( так, щоб вона не закрутилася).
6. Відволікання. Займіться якою-небудь справою. Почніть прати одяг, мити посуд, пр

 

ТВІЙ ВІК – ТВОЇ ПРАВА

    Друже, чи знаєш ти, що Організація Об’єднаних Націй у Всесвітній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливий захист, турботу і допомогу?

    Не знаєш!?

    Тоді ця сторінка якраз для тебе.

    Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

    Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25).

Дитина має право:

  • Право на життя. Право на ім’я.
  • Право на громадянство.
  • Право на відсутність дискримінації.
  • Право на свободу совісті і релігійних переконань.
  • Право на життя з батьками.
  • Право на працю.
  • Право на відпочинок.
  • Право на захист життя та здоров’я.
  • Право на освіту.
  • Право на відсутність рабства.
  • Право на житло.
  • Право на свободу слова.
  • Право на отримання іинформації.
  • Право корисування досягненнями культуры.
  • Право створювати сім’ю.
  • Право участі у науково-технічній та художній творчості.

    Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.

    Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.

    Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.

    Шестирічний громадянин має право:

        - відвідувати школу;

        - самостійно заключати дрібні побутові угоди.

    Десятирічний громадянин:

        - дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків;

        - висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;

        - має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;

        - може вступати в дитячі суспільні об’єднання.

    Чотирнадцятирічний громадянин:

  • може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
  • має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
  • має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, стипендією;
  • здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
  • може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі обставини (при цьому наступає повна дієздатність);
  • допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
  • має право вимагати відміни усиновлення;
  • може навчатися водінню мотоцикла;
  • має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
  • несе карну відповідальність за деякі злочини;
  • несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
  • може бути виключений зі школи за порушення.

    П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).

    Шістнадцятирічний громадянин має право:

        - отримати паспорт;

        - взяти шлюб при наявності поважних причин;

        - управляти мопедом при їзді по дорогах;

        - навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;

        - заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;

        - підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.

    Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).

    У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та має всі обов’язки.

 

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

   Коли людині не підходить клімат, він починає хворіти. Психологічний клімат у сім'ї для дитини ще важливіше. Якщо такий клімат стає нестерпним для дитини, діватися йому нікуди: не виїдеш, батьків не зміниш... Тендітна нестійка психіка дитини не витримує.

   Вона впадати в депресію, вуличну тусовку, алкоголь, наркотики.Тому, навіть, ваша дитина далека  від ідеалу і може бути зовсім не схожа  на Вас! БУДЬТЕ МУДРІ:

  • Коли вже розгорівся скандал, зумійте зупинитися, змусьте себе замовкнути — навіть якщо Ви тисячу разів праві;
  • Остерігайтеся! У стані афекту дитина дуже імпульсивна. Та агресія, яку вона проявляла по відношенню до Вас, може обернутися проти неї  самої. Гострий предмет, ліки у Вашій аптечці — все може стати реально небезпечним, загрозливим її життю;
  • Не кричіть, не дратуйтесь! Адже дитина дійсно може подумати, що ви її ненавидите. Вона  буде в розпачі, а Ви, оглухнувши від власного крику, дитячий  крик про допомогу не почуєте.
  • Хваліть свою дитину! Не бійтеся і не скупіться, навіть якщо власний настрій нікуди... (до речі, це і засіб його поліпшити!) Ваше добре слово, обійми, поцілунок, ласкавий погляд — душевне підживлення на весь довгий і важкий день, не забудьте!

 

 

 
 
Найкраще, що ми можемо дати  нашим дітям - це навчити їх  любити себе.....
 
 
Система психологічної профілактики та корекції суїцидальної поведінки
 
Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є ретельне психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, індивідуальна робота з цією категорією дітей, розробка системи профілактичних заходів, широка просвітницька робота з сім‘ями (лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-241 від 27.06.2001 р.).
 
Система роботи з профілактики суїциду має містити 7 компонентів:
1.Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:
· створення у школі інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;
· проведення у школах психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?», «Конфлікти між учителями і підлітками», «Вибір адекватних методів педагогічної дії»;
· під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення соціального статусу учнів: лідерів чи відторгнутих;
· проведення індивідуальних консультацій з вчителями і батьками дітей із групи суїцидального ризику;
· організація роботи батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем «У сім‘ї – підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»;
· організація роботи груп зустрічей для батьків проблемних учнів (за потреби);
· проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес і депресія».
2.Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.
3.Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:
· у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику: спадковість; вербальна і фізична агресія; висока конфліктність у спілкуванні; прагнення до домінування або орієнтація на залежність; ізоляція або неприйняття однолітками; різкі зміни в поведінці; низький або високий IQ; неадекватна самооцінка; несприятливе сімейне оточення; психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки у сім‘ї тощо); алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя;
· виявлення ознак емоційних порушень – втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності; постійне почуття самотності, непотрібності або суму; нудьга у звичайному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше подобалася; втеча від контактів або ізоляція від друзів і сім‘ї; порушення уваги із зниженням якості роботи; занурення у роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці;
· використання спеціальних психодіагностичних методик:
1. Соціометрія і референтометрія.
2. Малюнкові тести ДДЛ і «Моя сім‘я».
3. Методика Шуберта «Діагностика ступеня готовності до ризику».
4. Методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі «Прогноз».
5. Багаторівневий особистісний опитувальник «АДАПТИВНІСТЬ» (МЛО-АМ).
6. Опитувальник депресивності Бека (Веск Depression Inventory – ВDІ).
7. Опитувальник оцінки душевного болю (автор Е.Шнейдман).
8. Модифікований опитувальний для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (О. Лічко, С. Подмазін).
9. Карта виявлення ризику суїцидальності В. Прийменко.
10. Об‘єктивна методика визначення типу темпераменту за Б. Цукатовим.
11. Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45.
12. Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шваровська, О.Гончаренко, І. Мельникова).
13. Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська).
14. Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд) та методика «Наскільки адаптований ти до життя?» (А. Фурман).
15. Шкала депресії (адаптація Г.Балашова).
16. Методика діагностики рівня суб‘єктивного відчуття самотності (Д.Расел і М. Фергюсон).
 
Даний банк методик має бути наявний у кожного практичного психолога навчального закладу.
 
· Психологічне консультування учнів.
· Психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій:
· навчання технік керування емоціями, зняття м‘язового й емоційного напруження;
· навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки (Д. Романовська);
· розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання;
· консультативна робота з батьками, педагогами, учнями, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.
6. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів - постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.
7.При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю - рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.
 
Десять кроків із запобігання самогубства у шкільному середовищі (поради дорослому)
Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:
Крок 1-й: Повідомити органи управління освітою та обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи.
Крок 2-й: Практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.
Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.
Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.
Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.
Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет школяра» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки.
Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.
Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці.
Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина».
Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказана вище). Затвердити план дій наказом по школі.
Р.S. У випадку завершеного суїциду організувати системну групову роботу (40-годин) з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.
 

Робота соціального педагога та практичного психолога.

Соціальні педагоги та практичні психологи навчальних закладів є головною ланкою в структурі психологічної служби освіти в Україні, їхня діяльність регламентується Положенням про психологічну службу та іншими нормативно-правовими документами  психологічної служби системи освіти.

 Соціальний педагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю,  дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови  для розвитку й соціалізації особистості;

  • це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності;
  • він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

 

 Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості.

 

 Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення:

                .    між учнем і різноманітними структурами й установами;

                  .  між учнем та педагогами ;

                       між дитиною та батьками;

  • між учнем та іншими спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (вихователі, керівники гуртків тощо);
  • між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами .
  •  Основними функціями соціального педагога у навчальних закладах є:
  • вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу , лілейного  колективу загалом, неформальних молодіжних об'єднань;
  • спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил у мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків;
  • прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних чинників соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи;
  • прогнозування і програмування процесів соціального розвитку мікрорайону і конкретного мікро-соціуму, діяльності тих інститутів, які беруть участь у соціальному формуванні особистості;

           консультативна

  • надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педаго